У пониззі Дніпра, в його мальовничих плавнях, річок Конки та Чайки простяглося зелене, тихе зі свіжим повітрям, миле оку рідне місто Олешки (Цюрупинськ, Херсонська область). Олешки - дуже стародавнє місто, в цьому році у вересні місяці відзначатимемо 925 ліття від часу першої згадки у "Повісті временних літ"... Олешки є містом козацької слави, саме тут протягом 1711 - 1728 років панував дух українського козацтва - тут розташовувалася Олешківська Січ.
Кожне місто чи село славиться людьми, які залишили після себе добру пам'ять. Він оселився в Олешках в останні роки свого життя, Піроцький Федір Аполлонович. Герой нашої розповіді став першим у світі винахідником електричного трамваю. Деякі джерела заперечують це, та стверджують, що він був першим лише в Російській Імперії. Але це не сутєво. 1 березня 1845 року (17 лютого за ст. ст.) народився видатний український електротехнік і винахідник трамваю Федір Аполллонович Піроцький в Лохвицьком повіті на Полтавщині, в родині військових лікарів. Родина винахідника походить від козацької старшини Лохвицької сотні Лубенського полку.
Федір Піроцький у 1863 році вступає до спеціальніх класів Констянтинівського кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі, потім - до Михайлівського артилерійського училища. Після закінчення, в 1866 році Федір Аполлонович у чині поручика розпочав службу в артилерії у Київській фортеці. Тут він потоваришував з електротехніком та великим прихильником того, що працює від електрики із сапером, підпоручиком Павлом Миколайовичем Яблочковим. Саме Яблочков, винахідник "свічки Яблочкова", пробудив у Піроцького інтерес до електротехніки. У 1869 році Федір Піроцький вступає до Михайлівської артилерійської академії (Санкт-Петербург). Після закінчення академії він служить у Головному артилерійському управлінні (ГАУ) у Петербурзі. Під час службових поїздок до Фінляндії Піроцький побував на водопаді річки Іматра. Водопад викликав у винахідника захоплення і здивування. Буйство стихії він сприйняв як велике марнотратство енергії. Це незабутнє враження краси і сили спонукала його до праці в Головному артилерійському управлінні над передаванням електроенергії від пунктів виробництва до місць споживання. На початку 1870 років Піроцький розробляє проект передачі електроенергії через залізний дріт, закріплений телеграфними ізоляторами на дерев'яних стовпах.
У вересні 1874 р. на Волковому полі (полігон ГАУ) проводить першу серію дослідів з передачі електроенергії від однієї машини на відстань 200 м до другої (перша система Г-Д!). Для подальших експериментів він докуповує, за власний рахунок, парову машину, згодом і другу, і проводить кілька серій дослідів. Піроцький звертає увагу на "дармові" лінії - залізничні колії. У 1875 р. він розпочинає і у 1876 р. завершує серію успішних дослідів на дільниці Сестрорецької залізниці довжиною 1 км. У цих дослідах одна рейка була прямим, друга зворотним (земляним) провідником; приймачем енергії був електродвигун. В 1880 році він модернізує міські двоповерхові трамваї на кінній тязі та переводить їх на електричий привід. Та 3 вересня незвичайний громадський транспорт починає перевозити мешканців Санкт-Петербургу, не дивлячись на відкриті протести власників кінних трамваїв. Експерименти тривали до кінця вересня. У Піроцького бракувало грошей для продовження випробувань, але його електричним трамваєм зацікавилися в усьому світі. В 1881 році він прокладає перший підземний електричний кабель в Санкт-Петербурзі для передачі електроенергії від гарматного ливарного заводу до артилерійської школи. Піроцький також був автором проекту централізованої підземної міської електромережі, запропонував нову конструкцію доменних та пекарських печей.
Лише через 12 років після винаходу творіння Піроцького було реалізоване вперше в імперії, на його батьківщині - Україні. В Києві 1 червня 1892 р. на Олександрівському (тепер Володимирському) узвозі та Олександрівській (тепер Сагайдачного) вулиці почав рухатися електричний трамвай.
У 1888 році у чині полковника Ф.Піроцького відправляють у відставку з половинною пенсією, не давши п'ять місяців дослужити до 25-річного військового стажу, який гарантував би йому пенсію на рівні найбільшого окладу. Ображений і пригнічений Піроцький їде в Україну, в село Маслівка Олешківського повіту на Херсонщині. У Маслівці він мав маєтності, успадковані від дядька теж дворянина козацького походження (згадаймо Олешківську Січ). Та недовгим був спокій. Хапуги відсудили спадщину, скориставшись типовим для російської бюрократії перекрученням українських прізвищ. У деяких документах Піроцький значився як Пероцький. Винахідник змушений був покинути спадщину, але не поїхав до Петербурга, а перейшов жити до готелю "Афіни" в Олешках. В цей час винахіднику трамвая Піроцькому Ф.А. ледве хватало пенсії на харчування та оплату проживання в готелі. Не дивлячись на скрутне матеріальне становище він продовжував дослідження, випускав книги та писав статті до журналів.
12 березня 1898 року (28 лютого за ст. ст.) полковника Ф.Піроцького знаходять мертвим. Помер інженер та винахідник на 52 році свого житя. А 22 травня в газеті "Юг" надрукували замітку, що не потребувала коментарів: "Ніяких грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, у рахунок описаного і пізніше проданого майна... На площі з молотка продавалися 17 травня різні старі речі, позначені в описі під номерами (під кожним номером один чи кілька і навіть багато однорідних предметів), і за всі більш-менш придатні речі вартістю від 1 коп. до 4 крб. 65 коп. виручено всього 65 карбованців. Непроданими залишилися 16 номерів нікому не потрібних речей, таких як, наприклад, різні книги, папери тощо. Залишилося 5 скринь, 4 валізи і 3 ящики: усе це наповнене діловими паперами, картинами, книгами".
Він лежить в нашій Олешківськой землі, на центральному кладовищі міста, він - винахідник електротрамваю Піроцький Федір Аполлонович. Але пам'ятник Піроцькому ледь помітний, бо він перебуває в напівзруйнованому стані...
Нащадки у великому боргу перед Федором Піроцьким. Ми покликані задатись питанням: "Для чого я живу?" За аналогією з булгаковським професором Преображенським, криза в нас є не в економіці, криза в наших головах. Отож, пам'ятаймо, що без поважного ставлення до свого минулого надто легко втратити й майбутне!